Маркова Римма Васильевнародилась 3 березня 1925 року в сел.Чурино.
Народна артистка РФ (1995)
Римма Маркова про своїх батьків:
"Моя мама - абсолютно сільська жінка. Вона працювала із семи років, так заведено було. Мама була дуже роботящої й до 89 років себе сама обслуговувала. Папа мій з найбіднішого селянства, там безліч дітей у родині була, в основному мужики. Оповідачем він був чудовим, один раз ці його розповіді почув режисер Саратовского драмтеатру - і з ходу запросив його в трупу. Йому відразу ж ролі дали, а ми оселилися в маленької комнатенке за театром. Так що наша з Леней життя з дитинства зі сценою зв`язана: я вже в шість років виходила на підмостки в дитячих ролях, а Леня ще раніше".
Училася в школі-студії при Вологодському обласному театрі драми. Закінчила Драматичну студію при Театрі ім. Лениского комсомолу.
Римма Маркова: "Школу ми закінчували у Вологді, де при театрі була акторська студія. Ми з Леней (актор Леонід Марков, рідний брат Римми Василівни) відразу ж надійшли туди й потрапили до чудового педагога Лідії Давидівні Ротбаум, учениці самого Івана Миколайовича Берсенєва, що було тоді художнім керівником Театру імені Ленінського комсомолу. Вона нас відразу й "присудила": ви повинні вчитися в Москві. Батько тоді знову задумав переїзд, цього разу в Махачкалу, і по шляху ми зупинилися в столиці. Лідія Давидівна перед від`їздом просто зажадала, щоб ми обов`язково зайшли в театр і здалися Берсенєву, видимо, вона йому про нас повідомила. І от ми заявляємося в театр, і виходить до нас... лорд, по наших поняттях. У чудовому сірому костюмі, білосніжній сорочці, у червоному метелику - ми про таке тільки в романах читали. Прослухав нас і сказав: "Беру вас під своє крило. Набір у студію починається в січні, чекайте виклику". У Махачкалі ми щосили грали в театрі, причому Леня - головні ролі героїв-коханців."
З 1951 до 1962 року працювала в Московському театрі Ленінського комсомолу.
Римма Маркова: "Моєю першою серйозною роботою була роль у спектаклі "Друга любов". Нас за цей спектакль висунули на Сталінську премію. Але отут Другу любов поставили в Мхате, і премію, зрозуміло, дали ім. Але я завдяки своєї Фросе таку популярність одержала!
А з Ленкома мене звільнили по скороченню штатів. Вірніше, намагалися звільнити. Коли вмер Іван Миколайович Берсенєв, на його місце призначили іншого режисера. Ну от, коли саме мене скоротили, я пішла в ЦК партії. Хазяїн кабінету відразу попередив мене, що в нього є всього 15 хвилин. Вислухав мене, відновив у театрі. А я на наступний же день заява про відхід написала. Але сама.
Я після Ленкома кілька років працювала в Москонцерте, брала участь у постановках типу "Вогні Сибіру", де в мене роль без слів - я якусь сибірську річку зображувала".
З 1971 року - акторка Театрів-студії кіноактора.
З 1992 року на пенсії, працює по договорах.
В 1995 році брала участь в "Російському проекті" (роль залізничної робочої).
Співголова Партії Пенсіонерів.
Народна артистка СРСР. призи й нагороди* Спеціальний диплом "За високу майстерність артистки, що створила образ великої драматичної сили "XVI МКФ у Сан-Себастьяне (1968р., Іспанія).
* Диплом і премія IV ВКФ у Мінську (1970р.) за краще виконання жіночої ролі (фільм "Жіноче царство").
* Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації "Призи за акторську роботу" за 1970 рік.
* Приз Кришталевий Лотос «За створення на екрані істинно російської жінки» - VI відкритий Російський фестиваль «Посміхнися, Росія!» (2005 рік).
* "Краща головна жіноча роль" - у фільмі "Вероніка не прийде" (режисер Э. Суни) на XVI фестивалі акторів кіно "Сузір`я-2008" (Твер)
|
